Зібрання в Раді-2015. Як торік у парламенті намагались регулювати свободу мирних зібрань

pic1Минулого року в Верховній Раді України було вдвічі більше законодавчих ініціатив, покликаних регулювати свободу зібрань, ніж в 2014 році.

Нагадаю, що в 2014 двічі не набрав необхідної кількості голосів народних депутатів та був відкликаний законопроект №4621 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо заборони іноземцям та особам без громадянства приймати участь у політичній діяльності на території України)», а також були автоматично відкликані після перевиборів парламенту обидва тодішні варіанти проекту спеціального закону про мирні зібрання №2508а та №2508а-1.

Коротко про зміст шести законопроектів про зібрання 2015 року:

Пропонується:

– надати в Україні громадським об’єднанням під час мирних зібрань право невідкладного прийому з керівниками та іншими посадовими особами органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, громадських організацій і політичних партій;

– ввести адміністративне покарання за відмову у проведенні невідкладного прийому представників громадських об’єднань під час зібрань;

– замінити бланкетну норму («відповідно до закону») щодо вирішення виконавчими органами місцевого самоврядування питань мирних зібрань на відсилочну норму «згідно з Конституцією України та Законом України «Про громадські об’єднання»;

– Кабінету Міністрів забезпечити скасування всіх нормативно-правових актів органів виконавчої влади, які суперечитимуть цим змінам в закони.

Законопроект був зареєстрований ще в січні 2015 року, але профільний парламентський Комітет з питань прав людини досі не знайшов час, щоб його розглянути.

Пропонується надати право місцевим держадміністраціям без участі судів забороняти мирні зібрання в сьогоднішній і усіх майбутніх територіях проведення антитерористичних операцій, а також ввести покарання за порушення таких заборон. Співавтори-депутати відмовились просувати законопроект, ознайомившись з його критикою.

Пропонується:

– замінити покарання за неіснуючий «порядок організації або проведення» мирних зібрань на покарання за організацію або проведення зібрань всупереч встановленій судом забороні;

парламенту – політично визнати таким, що втратив чинність неконституційний за змістом Указ Президії ВР СРСР «Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР» від 1988 року.

Законопроект був зареєстрований ще в березні 2015 року, але профільний парламентський Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності досі не знайшов час, щоб його розглянути.

Пропонується ввести кримінальні покарання за надання, обіцянку або пропозицію надати особі за участь в мирному зібранні кошти, майно, переваги, пільги, послуги або нематеріальні активи вартістю більше трьох відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Законопроект був розкритикований різними середовищами за широкі можливості для зловживань, і досі не набув руху у парламенті.

Пропонується ввести власне порядок організації і проведення зібрань, а також низку обов’язків для їх учасників і організаторів. Зокрема, 3587 пропонує:

– проводити зібрання лише у встановлених спецзаконом рамках;

– узаконити обов’язковий «дедлайн» у 48 годин до початку зібрань, не пізніше якого треба буде повідомити владу про намір їх провести;

– надати судам нову підставу заборонити мирне зібрання в будь-який момент до і після його початку за наявності «обставин, які зумовлюють необхідність звернення до суду»;

– встановити, що несвоєчасність повідомлення про проведення зібрань зможе буди додатковою підставою для їх судової заборони;

– вести критерії «спонтанності» зібрання – «невідкладність і неможливість повідомити в строк» 48 годин;

– надати правоохоронним органам право оголошувати про «втрату зібранням мирного характеру» і озвучити час на те, щоб люди розійшлися, після чого можливі подальші силові методи щодо учасників зібрань.

Водночас у прикінцевих і перехідних положеннях законопроекту запропоновані переважно прогресивні зміни на тему свободи зібрань в чинні закони України.

  • №3587-1, «Про гарантії свободи мирних зібрань в Україні» – альтернативний проект спеціального закону про мирні зібрання, в якому відсутні додаткові (в порівнянні з чинним законодавством) обов’язки учасників та організаторів зібрань, а також наявна більша кількість гарантій і обов’язків органів державної влади і місцевого самоврядування з забезпечення свободи мирних зібрань.

Зокрема, 3587-1 пропонує:

– ввести пряму заборону розганяти зібрання, а у випадку скоєння злочину під час зібрання зобов’язати правоохоронців локалізувати та припинити злочин і затримати злочинця, але не зупиняти при цьому зібрання і не перешкоджати його проведенню;

– закріпити можливість повідомляти владу про протести в будь-який час;

– ввести обов’язок правоохоронців організувати свою роботу для самостійного пошуку інформації про проведення протестів, зокрема, в Інтернеті;

– ввести нові гарантії незалежного моніторингу мирних зібрань та дій правоохоронців.

У прикінцевих і перехідних положеннях законопроекту запропоновані прогресивні і дещо відмінні від 3587 зміни на тему свободи зібрань в чинні закони України.

Відомо, що співрозробники законопроекту №3587-1 зараз працюють над написанням проекту Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо свободи мирних зібрань)», який має увібрати в себе найбільш прогресивні норми законопроектів 3587-1, 2391 та 1779 в форматі змін до чинних законів України.

Одночасно в президентській Конституційній комісії триває робота над проектом змін до Розділу II Конституції. Відомо, що станом на сьогодні громадськість домоглася здебільшого безпечної редакції статті про свободу зібрань, проте досі тривають дискусії щодо введення «охорони моралі» як додаткової конституційної підстави для обмеження свободи зібрань у судах.

Інші законопроекти та закони

В 2015 році також була ухвалена частина так званого «поліцейського пакету» законопроектів Кабінету Міністрів, норми яких стосувалися, в тому числі, дій правоохоронців щодо учасників мирних зібрань.

Так до Закону України «Про Національну поліцію» потрапили, зокрема, такі функції правоохоронців:

– «поверхнева перевірка» особистого одягу людей, їх речей та транспортних засобів без свідків і понятих;

– не обмежені в часі «опитування» у поліцейському приміщенні;

– «обмеження фактичного володіння річчю» у тих, хто навіть не підозрюється в плануванні злочину;

– перевірка документів у тих, хто підозрюється у «намірі здійснити» адміністративні правопорушення.

Уряд, МВС та окремі депутати також пролобіювали в Законі винятки з нового правила носіння поліцією жетонів – Міністр внутрішніх справ все одно може створювати на законних підставах «анонімні» спецпідрозділи навіть у цивільному одязі для «проведення негласних слідчих (розшукових) дій» і «виконання завдань у режимі секретності».

Водночас громадськість добилася того, що відлік часу утримання затриманих поліцією тепер відраховується з моменту фактичного затримання, а поліція мусить пояснювати свої дії включно зі змістом нормативно-правових актів, на підставі яких ці дії здійснюються (крім випадків, коли є необхідність застосовувати фізичну силу, спецзасоби чи вогнепальну зброю щодо правопорушників).

Громадськість також добилася зникнення норми про збільшення максимального часу адмінзатримань з 3 до 24 годин, та норми, яка пропонувала скасувати презумпцію невинуватості в будь-яких адмінсправах, поки просувався через парламент проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху».

Перше читання пройшов законопроект №2890 «Про муніципальну варту», який його лобісти позиціонували як частину і «поліцейського пакету», і «пакету децентралізаційних законів». 2890 пропонує, щоб більшість депутатів місцевих рад обласних центрів і міст обласного значення могли формувати і контролювати альтернативну місцеву поліцію з широкими повноваженнями. А саме – «муніципальна варта» мала б сприяти виконанню підзаконних актів місцевих рад, вимагати виконання цих актів від людей, а також затримувати їх за публічні заклики у будь-якій формі до невиконання розпоряджень або вимог «вартових». Місцеві ради отримали б і право своїми підзаконними актами збільшувати кількість додаткових завдань, прав і обов’язків «варти».

2890 також пропонує «варті» отримати право залучати в т.ч. анонімних осіб без упізнавальних знаків для «проведення профілактичних і інших заходів» для охорони публічного порядку – такі люди були б не зобов’язані носити спеціальну форму з ім’ям «вартового» на ній; у самих же «вартових» немає заборони приховувати своє ім’я на формі.

Зусиллями громадськості законодавча ця ініціатива поки не набрала необхідної кількості голосів народних депутатів у другому читанні.

Наприкінці 2015 року були також ухвалені зміни до Закону України «Про Національну гвардію України», якими встановлено, що Нацгвардія тепер здійснює керівництво та координує діяльність сил та засобів правоохоронних органів під час припинень масових заворушень. Окрім цього, Нацгвардія відтепер має обов’язок протидіяти будь-яким масовим заворушенням, в той час як раніше мала протидіяти лише тим заворушенням, які супроводжувалися насильством над громадянами.

Керівництво Нацгвардією, крім МВС, тепер здійснюватиме Міністерство оборони під час дії воєнного стану та для виконання завдань територіальної оборони. А командувач Нацгвардії нині призначається не Верховною Радою, а Президентом.

Михайло Лебедь, експерт з питань парламентського лобіювання та зі свободи зібрань в Україні

Джерело:  Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів

Залишити відповідь