Критика законопроекту “Про муніципальну ва(р)ту”

11412221_970795219606018_2186216860698559373_nПроект Закону України “Про муніципальну варту” №2890, як вказують автори, підготовлено на виконання Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні.

Пропонується на законодавчому рівні передбачити право місцевих рад створювати “варту”, яка фінансуватиметься за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету, або за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством, та виконуватиме роль підконтрольного громаді механізму забезпечення законності та правопорядку на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Основними завданнями Варти, є: забезпечення охорони громадського порядку на території юрисдикції відповідної місцевої ради у взаємодії з органами внутрішніх справ; профілактика правопорушень; інформування органів та підрозділів внутрішніх справ про вчинені або ті, що готуються, злочини, місця концентрації злочинних угруповань; виконання окремих адміністративних стягнень; охорона майна, що перебуває у комунальній власності; надання окремих видів правової та соціальної допомоги громадянам, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам та організаціям, що здійснюють свою діяльність на території відповідної міської ради та місцевої ради об’єднаної територіальної громади та ін.

Але на превеликий жаль, даний проект не може виконати покладених на нього задач, а навпаки створює потенційні небезпеки у сфері правоохоронної діяльності, а також у разі його прийняття та набуття ним чинності вступає у колізії з чинним українським законодавством. Детальний та обґрунтований аналіз було надано у висновку науково-експертного управління Верховної Ради України. Крім недоліків, зазначених у вищезазначеному висновку, слід виділити такі проблеми та небезпеки:

Муніципальна варта і децентралізація

Такі специфічні органи зазвичай існують у федеративних державах де кожен регіон має певну економічну самостійність, самодостатність бюджетів і власні законодавчі акти. В Україні створення муніципальної варти до адміністративної реформи є нелогічним, оскільки незрозуміло скільки після реформи буде існувати територіальних громад. Так наприклад у Львівській області пропонується сформувати 136 територіальних громад. Зараз на Львівщині є 710 міських, сільських та селищних рад. Але ця реформа ще не відбулась і є незрозумілим механізм функціонування майбутніх громад та їх фінансова основа.

Слід зазначити, що дотаційність територіальних громад в Україні перевищує 70%, понад 500 громад дотуються держбюджетом на 90%. Це означає, що більшість регіонів будуть неспроможні фінансувати муніципальну варту, і це фінансування буде можливим тільки за рахунок державного бюджету – в інших випадках даний орган існувати не буде. Додаткове навантаження для державного бюджету України в умовах економічної кризи та військового конфлікту є критично необґрунтованим кроком.

Незрозумілий статус

Згідно із частиною другою статті 1 законопроекту, Працівник муніципальної варти – це громадянин України, який перебуває на службі та займає відповідну посаду в муніципальній варті, здійснює повноваження, безпосередньо пов’язані з реалізацією завдань та виконанням функцій покладених на варту і одержує грошове забезпечення за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету. Є незрозумілим правовий статус даної особи – чи вона посадова особа органу місцевого самоврядування, чи це є державний службовець, або це працівник правоохоронних органів? Відсутність чітко визначеного правового статусу створює можливість для даної структури зловживати правом з можливістю уникнення покарання, оскільки іншого механізму, окрім контролю муніципальної варти з боку виконавчого органу відповідної ради, яка її створила, у законопроекті не передбачено.

Критерії для працівників і національна безпека

Відповідно до статті 21 законопроекту, на службу до муніципальної варти приймаються на контрактній основі громадяни України, віком від 21 років, які мають відповідну освіту та професійну підготовку, здатні за станом здоров’я та своїми моральними якостями виконувати завдання, покладені на муніципальну варту. Кваліфікаційні вимоги до рівня професійної компетентності осіб, які претендують на зайняття посади в муніципальній варті затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Призовники не підлягають прийому на службу до муніципальної варти.

Не може бути прийнята на службу до муніципальної варти особа:

1) яка була засуджена за злочин вироком суду, який набрав законної сили;

2) стосовно якої було винесено рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами.

Порядок прийняття на службу до муніципальної варти визначається Положенням про муніципальну варту.

Люстраційної перевірки для кандидатів на службу у муніципальній варті законопроектом не передбачено, що створює ймовірність, потрапляння до складу цього органу колишніх працівників правоохоронних структур які сприяли злочинному режиму Януковича та здійснювали інші злочини проти громадян України.

У законопроекті чітко не зазначено, що слід вважати “відповідною освітою та професійною підготовкою”, крім того це є суб’єктивні оціночні поняття. Таке розмите трактування даних термінів створює потенційну можливість потрапляння до лав муніципальної варти некваліфікованих працівників.

Законопроектом передбачена заборона прийняття на службу до Варти осіб, які були засуджені за злочин вироком суду, який набрав законної сили. Але авторами не передбачено, що злочин може бути і необережним, а судимість за його вчинення з часом може бути погашена.

Орган формують місцеві ради, вони ж і затверджують структуру та штатну чисельність та здійснюють контроль за його діяльністю. Слід зазначити, що за результатами місцевих виборів 2010 року більшість голосів в обласних і міських радах, за винятком заходу України, мають представники Партії Регіонів, партії яка була політичною основою для утворення злочинного режиму Віктора Януковича. Також представники цієї політичної сили причетні до здійснення злочинів проти національної безпеки та територіальної цілісності України та здійснювали активне сприяння вторгненню військ держави-агресора до Криму та Донбасу. А отже прийняття даного законопроекту дає можливість цій політичній силі, комуністичній партії та проросійським політичним силам на Півдні та Сході України створити “свою” правоохоронну структуру, яка вочевидь буде виконувати задачі протилежні із захистом прав і свобод громадян, не сприяти національній безпеці. Окремо слід зазначити, що даний законопроект створює можливість потрапляння до лав муніципальної варти представників диверсійних груп держави агресора.

Муніципальна варта і громадський контроль

Частина третя статті 3 законопроекту зазначає, що жоден орган державної влади, орган місцевого самоврядування, політична партія (сила, рух), інститут громадянського суспільства, інше громадське об’єднання чи об’єднання громадян, юридична чи фізична особа не можуть втручатися у діяльність муніципальної варти, крім випадків та у спосіб, що визначені законами України. Дана норма фактично унеможливлює контроль і моніторинг діяльності муніципальної варти громадськістю, що по факту нівелює принцип прозорості у діяльності цього органу, зазначений у законопроекті. З цього випливає, що муніципальну варту створює виконавчий орган місцевого самоврядування, який і буде здійснювати контроль за своїм же утворенням. Слід зазначити, що навіть у застарілій та неефективній чинній структурі МВС існують громадські ради – колегіальні виборні консультативно-дорадчі органи, утворені для забезпечення участі громадян в управлінні державними справами, здійснення громадського контролю за діяльністю Міністерства внутрішніх справ України (далі – МВС), налагодження ефективної взаємодії МВС з громадськістю, врахування громадської думки під час формування та реалізації державної політики.

Муніципальна варта і спецзасіб

Відповідно до статті 18 законопроекту, працівники муніципальної варти мають право застосовувати наручники, гумові кийки, засоби зв’язування, газові балончики, електрошокери, пристрої для примусової зупинки транспорту, пристрої для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, а також використовувати службових собак та коней у таких випадках:

– для захисту громадян і самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров’ю;
– для затримання і доставки в муніципальну варту, територіальні органи внутрішніх справ України;
– для припинення масового захоплення земельних ділянок та інших дій, що можуть призвести до зіткнення груп населення, а також діянь, які паралізують роботу громадського транспорту, перешкоджають нормальній життєдіяльності територіальних громад, посягають на громадський порядок;
– для припинення опору працівникові муніципальної варти, посадовій особі місцевого самоврядування, іншим особам, які виконують службові обов’язки по охороні громадського порядку.

Надання таких спецзасобів органу з чітко невизначеним статусом та особам без професійного досвіду створює небезпеку для життя та здоров’я громадян. Хочеться звернути увагу, що перші загиблі протестувальники під час зимових сутичок у січні 2014 року на вулиці Грушевського у місті Київ, були вбиті метальними снарядами несмертельної дії.

Особливої уваги слід надати положенню, що працівники муніципальної варти мають право використовувати спеціальні засоби для припинення діянь, які паралізують роботу громадського транспорту. Якщо буквально тлумачити дану норму, то мирний протест, якщо він своїми діями перешкоджає рух громадського транспорту, підлягає розгону з використання спеціальних засобів у тому числі гумових куль. Також цікаво яке відношення буде мати муніципальна варта до погодних умов, які перешкоджають руху громадського транспорту, або до сходження трамвая з рейок або інших ДТП, що будуть перешкоджати руху громадського транспорту?

Загалом хочеться цілком погодитись з науково-експертним управлінням Верховної Ради, у якому зазначили, що створення низки формувань, які не контролюються державою і при цьому наділені правом використання зброї, в сучасних умовах може мати негативні наслідки, зокрема, й у вигляді виникнення явних загроз для національної безпеки України.

Отже, резюмуючи вищезазначене, прийняття законопроекту №2890 створить, окрім зайвого економічного навантаження на державний бюджет, величезну загрозу для національної безпеки України та створить потенційну можливість для чисельних порушень прав та свобод громадян.

Богдан Чумак,
юрист, експерт-аналітик
ХОГО “Молодіжна правозахисна
група-Харків” (МПГ-Харків)

Джерело: ДвіжІнформ

Залишити відповідь