Щодо спроби зриву мирного зібрання в Івано-Франківську 16.08.2016

Михайло Лебедь, експерт правозахисної коаліції “Ні – поліцейській державі!”
Михайло Лебедь, експерт правозахисної коаліції “Ні – поліцейській державі!”

Друг і колега в питанні захисту свободи мирних зібрань Ярослав Мінкін попросив мене прокоментувати вчорашню спробу зриву мирного зібрання в Івано-Франківську з боку місцевої влади. Якщо ви не проти, то розіб’ю лише останні аргументи влади проти акції “Спільна кухня”, які зафіксовані в документах (усно тих аргументів було, наскільки мені відомо, аж декілька варіантів).

Почну з висновку – вчора, виконуючи незаконне розпорядження Івано-Франківської міської ради, працівники Департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою міськради намагалися зірвати проведення мирного зібрання “Спільна кухня” в Івано-Франківську, яке вочевидь не загрожувало ані національній безпеці, ані громадському порядку. При цьому працівник Відділу муніципальної інспекції з благоустрою цього Департаменту склав протокол про адміністративне правопорушення на Ярослава Мінкіна, організатора акції. Хоча Мінкін, звісно, ніякого правопорушення не вчиняв.

Місцевій владі не вдалося зірвати мирне зібрання, ніхто не був затриманий чи арештований, а Ярослав Мінкін неодмінно виграє в суді. Проте метод, яким влада намагалася зірвати “Спільну кухню”, заслуговує на увагу з боку франківських активістів. Звісно, для того, щоб цей метод місцева влада більше не використовувала.

Отже, працівник відповідного відділу відповідного департаменту Івано-Франківської міської ради вважає, буцім Ярослав Мінкін порушив державні стандарти, норми і правила у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів (ст.152 КУпАП). А саме – “провів громадську акцію у невстановленому місці”, як сказано в адмінпротоколі. Не знаю, з якого дива працівник франківської міськради вважає вулицю його міста “невстановленою”, але з тексту того ж адмінпротоколу відомо, що під “стандартами, нормами і правилами” мається на увазі п.14.2 нещодавно ухвалених (25.12.2015) міською радою Івано-Франківська Правил благоустрою міста.

Процитую одразу весь відповідний розділ цих Правил:

14. Вимоги до організації ярмарків, сезонної торгівлі, культурно-масових заходів
14.1. Місця для організації ярмарків, сезонної торгівлі, культурно-масових заходів (надалі – масових заходів) майданчики для сезонної торгівлі утримуються особами, яким зазначені території надаються з метою проведення цих заходів.
14.2. Для проведення недержавних масових заходів їх організаторами, не пізніше, ніж за 10 календарних днів до проведення, подається письмове повідомлення до виконавчого комітету міської ради.
У повідомленні зазначаються:
– мета, форма, місце проведення масового заходу, маршрут проходження;
– час його початку та закінчення;
– передбачувана кількість учасників;
– прізвище чи назва організаторів, номер контактного телефону;
– дата подачі повідомлення;
– необхідність (чи відсутність такої) використання звукопідсилюючої апаратури;
– доцільність здійснення заходів з охорони громадського порядку.
14.3. Проведення масових заходів, тривалістю понад один день здійснюються на підставі рішення виконавчого комітету (ярмарки, сезонна торгівля) чи розпорядження міського голови (культурно-масові та спортивні заходи).
14.4. Особи, яким надаються місця з метою організації ярмарків та (або) сезонної торгівлі, зобов’язані:
14.4.1. забезпечити належне утримання території, у тому числі санітарне очищення;
14.4.2. укласти договір на вивезення побутових відходів відповідно до затверджених норм надання послуг з вивезення побутових відходів;
14.4.3. встановити контейнери та урни для збирання побутових відходів та сміття;
14.4.4. встановити біотуалети – для масових заходів, що тривають понад три години;
14.4.5. забезпечити збереження всіх елементів благоустрою на наданій території.
14.5. На місцях проведення, під час масових заходів забороняється самовільне встановлення малих архітектурних форм (кіосків, лотків, навісів, палаток, в т.ч. пересувних та тимчасових, призначених для роздрібної торгівлі, що встановлюються просто неба) та засобів зовнішньої реклами (рекламних тумб, будь-яких стендів, щитів, панно, прапорів, екранів, транспарантів, наклейок та інше).
14.6. Проведення масового заходу слід закінчувати до 22:00 години.
14.7. На території житлової забудови забороняється використання (запуск) феєрверків, петард, інших піротехнічних засобів у будь-який час крім 31 грудня, 1 та 7 січня. На інших територіях міста використання піротехнічних засобів допускається до 22:00, якщо інше не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування.

Що не так з цим текстом? Окремі його норми суперечать чинному українському законодавству. А саме – міскрада Івано-Франківська точно не має жодного права регулювати питання організації і проведення некомерційних культурно-масових заходів (тобто мирних зібрань). Чи відповідають норми Правил франківської міськради про комерційні заходи чинному законодавству України? – це окреме цікаве питання, якого я зараз не торкатимусь.

Отже, чому не лише Івано-Франківська міська рада, але й будь-який орган місцевого самоврядування України не має жодного права регулювати ані мирні зібрання, ані інші права і свободи людини?

Бо в нас – унітарна держава, а не федерація. А Івано-Франківськ – місто унітарної держави, а не сепаратистська “Франківська народна республіка”. Міськрада не має права ухвалювати рішення, притаманні Верховній Раді.

Говорячи юридичною мовою, норми про “культурно-масові заходи” та “масові заходи” з затверджених Івано-Франківською міською радою Правил благоустрою суперечать Конституції України, бо:

– ст.39 Конституції: Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися СУДОМ відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку – з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей;
– ст.8 Конституції: В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та ІНШІ НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй;
– ч.2 ст.19 Конституції: Органи державної влади та ОРГАНИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ, ЇХ ПОСАДОВІ ОСОБИ зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
– ст.75 Конституції: ЄДИНИМ органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України;
– ч.1 ст.92 Конституції: ВИКЛЮЧНО законами України визначаються: 1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов’язки громадянина; …

Додам, що Верховна Рада України жодним своїм законом не надавала жодних делегованих повноважень регулювати свободу мирних зібрань ані будь-якому з місцевих самоврядувань країни, ані конкретно Івано-Фракнівській міській раді. Тобто немає в органів місцевого самоврядування такого права, зокрема, в законах “Про місцеве самоврядування в Україні”, “Про благоустрій населених пунктів” та “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”, на які в преамбулах посилаються франківські Правила і відповідне рішення міськради.

Отже, як бачимо – законодавство України не дозволяє місцевим органам влади ухвалювати акти, що визначають порядок організації та проведення мирних зібрань.

Таким чином норми про “культурно-масові заходи” та “масові заходи” з затверджених Івано-Франківською міською радою Правил благоустрою є явно злочинним розпорядженням:

– ч.2 ст.41 Кримінального кодексу України: Наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов’язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина;
– ч.1 ст.19 Конституції: Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством;
– ст.60 Конституції: Ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.

Що і робили учасники мирного зібрання “Спільна кухня” з Ярославом Мінкіним – продовжували проводити мирне зібрання.

Дії ж працівника відповідного Департаменту Івано-Франківської міської ради, який складав адмінпротокол, а також дії усіх тих місцевих депутатів та мера, які 25.12.2015 голосували “за” і затвердили ухвалення таких Правил благоустрою Франківська можуть бути кваліфіковані за ст.340 (“незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій”), ст.353 (“самовільне присвоєння владних повноважень”) та ст.364 (“зловживання владою або службовим становищем”). І я не жартую. Нагадаю, що характерне для федеративних утворень перебирання місцевими радами на себе повноважень всеукраїнського та єдиного законодавчого органу держави – Верховної Ради – загрожує не лише порушити принцип верховенства права, але й взагалі унітарності України.

Що ж робити простим франківцям з окремими неконституційними і незаконними нормами про “культурно-масові заходи” та “масові заходи” Івано-Франківською міськради? По-перше, ігнорувати як це і зробили учаснии акції Ярослава Мінкіна (ст.60 Конституції). По-друге:

– ч.1, 2 та 4 ст.55 Конституції: Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ, посадових і службових осіб… Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна;
– ч.2 ст.144 Конституції: Рішення ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Між іншим, таких неконституційних “фільчиних грамот” органів місцевого самоврядування про проведення мирних зібрань в Україні лишилося близько 50 (станом на червень 2014 року було відомо про існування 53 таких порядків в населених пунктах з числа 492 досліджених обласних, районних центрів та міст обласного підпорядкування (10,8 %)). Лишилися вони нам як спадок Радянського Союзу – у 1988 році з метою придушення національно-визвольних рухів Президія Верховної Ради СРСР дозволила місцевій владі регламентувати порядок проведення мирних зібрань “з урахуванням місцевих умов”. Але з часів ухвалення Конституції України місцеві активісти, правозахисники чи політики поступово добилися відміни більшої частини тих “фільчиних грамот”. До того ж, не в в усіх містах, де “фільчині” лишились, вони заважають реалізовувати право на мирні зібрання – десь місцеве самоврядування про них просто забуло, а десь люди роками вперто ці акти ігнорують і зібрання проводять. Наприклад, ігнорують їх в Києві та Харкові, де місцеві депутати досі не відмінили схожі неконституційні документи.

Що робити з близько 50 “фільчиними грамотами”? Лише ігнорувати і судитись. Нажаль, Верховна Рада їх автоматично відмінити не може – на заваді той самий конституційний принцип верховенства права. Тому не існує жодного законопроекту, який би перетворював український парламент на суд у цьому питанні. Але Верховна Рада може створити постійну законодавчу причину для оскарження таких актів, а також вставити в чинне законодавство надійні запобіжники від виникнення цих “фільчиних грамот” у майбутньому. Що ми (експерти правозахисної коаліції “Ні – поліцейській державі!”) разом з знайомими депутатами і запропонували парламенту, зареєструвавши законопроект №4479 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо незастосування на території України окремих нормативно-правових актів комуністичного тоталітарного режиму та місцевого самоврядування, що суперечать Конституції та загрожують унітарному устрою України”.

Проте простим українцям я все ж на парламент надіятись не раджу. Бо інші депутати зареєстрували інший законопроект №3587. Він навпаки передбачає можливість ухвалювати нові “фільчині грамоти” (зокрема, може легітимізувати додаткову регламентацію актами органів місцевого самоврядування допустимої кількості учасників зібрань, чи визначення місць, де встановлення наметів учасників “перешкоджає руху пішоходів та перекриває доступ до будівель”). Але навіть не це найстрашніше – законопроект 3587, наприклад, взагалі пропонує узаконити практики силових розгонів зібрань як в часи Євромайдану і Революції Гідності… Але це вже тема зовсім іншої розмови 🙂

Тому ігнор і суд, франківці. Суд і ігнор.

Залишити відповідь