Матеріали для лекцій “Правове регулювання мирних зібрань в Україні” та “Підготовка, організація, проведення та висвітлення мирного зібрання” (ОНОВЛЮЄТЬСЯ)

Матеріали для лекцій “Правове регулювання мирних зібрань в Україні” та “Підготовка, організація, проведення та висвітлення мирного зібрання” в рамках заходів для тренерів “Розвиток команди тренерів Сили Людей” 23 жовтня 2016 року

Михайло Лебедь, Ганна Гриценко

I. Мирні/немирні зібрання, право на повстання

“Середньовічне суспільство було вкрай формалізованою системою з жорсткою ієрархією і всього декількома соціальними ліфтами (і то не такими, що дуже працюють). Виходів за межі цих рамок було всього два – повстання і свято. І якщо в першому випадку все часто закінчувалося плачевно, в випадку карнавалу шанси на безкровний результат були значно вищими. Середньовічні фестивалі і свята були частим явищем і дозволяли випустити пару. Вони прибирали всі соціальні рамки і норми, дозволяли відкрито сміятися над можновладцями, пародіювати месу і взагалі творити абсолютно все. Саме в таких пародіях, коли люди нікчемні, або зовсім діти, опинялися в ролі людей впливових, наприклад, священиків, Середньовіччя і бачило найсмішніше. Перевернути суспільство і світ з ніг на голову, дозволити жорстким соціальним порядкам відступити, зробити останніх першими. Нерідко це супроводжувалося і насильством, зокрема, пограбуванням маєтків місцевих феодалів” (с) “Високе Середньовіччя”

Візуалізація проекту UAFrontier, www.uafrontier.com
Візуалізація проекту UAFrontier, www.uafrontier.com

За інформацією архівних документів про селянські протести під час колективізації в СРСР, на які посилається канадійська дослідниця Лінн Віола у книзі “Селянський бунт у сталінську епоху: Колективізація і культура селянського спротиву”, в1930 році в УСРР відбулося майже 30% повстань від повстань решти республік СРСР (4098 з 9657) у них взяли 39% людей від загальної кількості протестуючих в СРСР (957 тисяч з 2,47 млн.). За цей час в УСРР 15% бивств і 12% замахів від загальної кількості в СРСР.

Візуалізація проекту UAFrontier, www.uafrontier.com
Візуалізація проекту UAFrontier, www.uafrontier.com
Візуалізація проекту UAFrontier, www.uafrontier.com
Візуалізація проекту UAFrontier, www.uafrontier.com

Приклад (з мультсеріалу “Ти і поліція” Real Stories Production та Асоціації УМДПЛ):

Приклад (транспарант):

tranparant

Приклад (Подерев’янський):

Приклад (“Мирні збори громадян із сокирами”): http://bilozerska.livejournal.com/344393.html

axe

Свобода зібрань, свобода слова (свобода самовираження), свобода пересування.

II. Конституція, ієрархія права, інші закони України про мирні зібрання

1). В Україні – повідомчий принцип проведення зібрань! А не дозвільний – дозволу у влади просити не треба.

Ст. 39 Конституції України:

Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку – з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Зібрання без повідомлення:

– ч. 1 ст. 22 Конституції: Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними;

– ч. 2 ст. 58 Конституції: Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення;

– ч. 1 ст. 19 Конституції: Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

2). Норми місцевих “фільчиних грамот” про мирні зібрання – неконституційні!

Ст. 8 Конституції України:

Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

ст.39 Конституції: Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися СУДОМ відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку – з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей;

ст.8 Конституції: В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та ІНШІ НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй;

ч.2 ст.19 Конституції: Органи державної влади та ОРГАНИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ, ЇХ ПОСАДОВІ ОСОБИ зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

ст.75 Конституції: ЄДИНИМ органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України;

ч.1 ст.92 Конституції: ВИКЛЮЧНО законами України визначаються: 1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов’язки громадянина; …

Верховна Рада “фільчині грамоти” автоматично відмінити не може. Верховна Рада може створити постійну законодавчу причину для оскарження таких актів в суді, а також вставити в чинне законодавство надійні запобіжники від виникнення цих “фільчиних грамот” у майбутньому (законопроект №4479 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо незастосування на території України окремих нормативно-правових актів комуністичного тоталітарного режиму та місцевого самоврядування, що суперечать Конституції та загрожують унітарному устрою України”).

3). Радянські правила проведення зібрань – не діють!

З моменту ухвалення Основного Закону України в 1996 році норми Указу Президії ВР СРСР від 28 липня 1988 року N 9306-XI є неконституційними.

Історія питання:

– Постанова Верховної Ради N 1545-XII “Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР”;

– ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст. 39, ст. 75, ч. 1 ст. 92, ч. 1 “Перехідних положень” Конституції України Конституції;

– у затвердженій постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України N 6 від 21 травня 2012 року Довідці щодо вивчення та узагальнення практики застосування під час розгляду та вирішення впродовж 2010 – 2011 років справ стосовно реалізації права на мирні зібрання;

– рішення ЄСПЛ у справах “Шмушкович проти України” від 14 листопада 2013 року та “Вєренцов проти України” від 11 квітня 2013 року;

– рішення частини судів адміністративної юрисдикції;

– постанова Верховного Суду України N 5-49кс13 від 3 березня 2014 року;

– п.2 ч.1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2016 від 08.09.2016.

III. Чи потрібен в Україні саме спеціальний закон про зібрання?


Мультфільм білоруських школярів і студентів в рамках проекту “ХУМРА – анімація про права людини”:

Коротко про проблеми скандального законопроекту № 3587 читайте тут – http://npd.in.ua/?p=325

Докладно про 3587 і проблему ідеї ухвалення саме спеціального закону про протести в Україні читайте тут – http://npd.in.ua/?p=295

Більше про боротьбу проти 3587 читайте тут – https://www.facebook.com/ni3587

Переказ історії протистояння 2004-2012 років:

IV. “Вулична Магія” (організація мирного зібрання, взаємодія з органами влади)

1). Подання повідомлення – особисто, поштою, телеграмою, факсом та ін.

Вправа – написання повідомлення про мирне зібрання.

Приклад – http://bit.ly/2eUIvy6

Право повідомляти безпосередньо Національну поліцію або МВС прописане в ч.1 ст.39 Конституції України.

Краще повідомляти про мирне зібрання від імені фізичних осіб, а не юросіб.

Подаючи повідомлення про подію, будьте свідомі того, що вказані у повідомленні особисті та контактні дані можуть “винирнути” у небажаних місцях. Вказуйте номер телефону, із яким за потреби не шкода розлучитися. Або ж – використовуйте тактику “пробиття четвертої стіни” у телефонних розмовах 🙂

2). Запрошення людей та ЗМІ на мирне зібрання

(ЗАКРИТА ЧАСТИНА ЛЕКЦІЇ №1)

Важливість прес-карти.

Командна гра – підготовка мирного зібрання (розподіл обов’язків, формулювання меседжів).

3). Варіанти розмов з владою

Рольова гра – подача повідомлення в канцелярію органу місцевого самоврядування.

Рольова гра – розмова з поліцейським.

Головні “магічні заклинання”:

Ст. 31 Закону “Про Національну поліцію”. Превентивні поліцейські заходи

1. Поліція може застосовувати такі превентивні заходи:

1) перевірка документів особи;

2) опитування особи;

3) поверхнева перевірка і огляд;

4) зупинення транспортного засобу;

5) вимога залишити місце і обмеження доступу до визначеної території;

6) обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю;

7) проникнення до житла чи іншого володіння особи;

8) перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ;

9) застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису;

10) перевірка дотримання обмежень, установлених законом стосовно осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, та інших категорій осіб;

11) поліцейське піклування.

2. Під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобов’язана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи.

Ч.3 ст. 18 Закону “Про Національну поліцію”: Звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов’язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред’явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук.

Санкції влади:

– ст. 185 КУпАП: “злісна непокора ЗАКОННОМУ розпорядженню або вимозі”;

– ст. 342 ККУ: “опір представникові правоохоронного органу”;

– ст. 173 КУпАП або ст. 296 ККУ: “хуліганство”;

– ст. 293 ККУ: “групове порушення громадського порядку”;

– ст. 294 ККУ: “масові заворушення”;

– ст. 382 ККУ: “умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, ЩО НАБРАЛИ ЗАКОННОЇ СИЛИ, або перешкоджання їх виконанню”;

(ЗАКРИТА ЧАСТИНА ЛЕКЦІЇ №2)

– ст. 110 ККУ:  публічні заклики до сепаратизму;

– ст. 536 ККУ: публічні заклики до введення російських військ;

– ст. 436-1 ККУ: публічне використання символіки комуністичного чи нацистського тоталітарних режимів (з посиланням на виключення);

(ЗАКРИТА ЧАСТИНА ЛЕКЦІЇ №3)

Завідомо неправильні санкції влади:

– ст.152 КУпАП: “порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів” – використовується разом з неконституційними місцевими “фільчиними грамотами”;

– ст. 185-1 КУпАП: “порушення встановленого порядку організації або проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій” – бланкетна норма з відсутністю “порядку організації або проведення” і неконституційним правозастосуванням.

П. 67 Рішення ЄСПЛ у справі «Вєрєнцов проти України» від 11.04.2013:

[…] хоча таке правопорушення як порушення порядку проведення демонстрацій передбачалося Кодексом України про адміністративні правопорушення [ст. 185-1 КУпАП], його підстава, тобто, власне порядок проведення демонстрацій, не була з належною чіткістю встановлена національним законодавством […]. За відсутності чіткого та передбачуваного законодавства, що визначає правила проведення мирних демонстрацій, покарання заявника за порушення неіснуючого порядку було несумісним зі статтею 7 Конвенції [про захист прав людини і основоположних свобод].

Варіант вирішення в стилі “репресія на репресію” – сьогоднішня редакція законопроекту № 2391 “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо запобігання безпідставному притягненню до відповідальності громадян за участь у мирних зібраннях”.

Санкції щодо влади, мілітарних та парамілітарних структур (додаткові “магічні заклинання”):

–  ст. 340 ККУ: “незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій”;

– ст. 364 ККУ: “зловживання владою або службовим становищем”;

– ст. 365 ККУ: “перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу”;

– ст. 356 ККУ: “самоправство”;

– ст. 371 ККУ: “завідомо незаконні затримання, привід, домашній арешт або тримання під вартою”;

– ст. 146 ККУ: “незаконне позбавлення волі або викрадення людини”;

– ст. 126 ККУ: “побої і мордування”;

– ст. 125 ККУ: “умисне легке тілесне ушкодження”;

– ст. 122 ККУ: “умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження”;

– ст. 121 ККУ: “мисне тяжке тілесне ушкодження”;

– ст. 124 ККУ: “умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень … у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця”;

– ст. 372 ККУ: “притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності”;

– ст. 367 ККУ: “службова недбалість”;

– ст. 171 ККУ: “перешкоджання законній професійній діяльності журналістів”;

– ст. 374 ККУ: “порушення права на захист”;

– ст. 397 ККУ: “втручання в діяльність захисника чи представника особи”;

– ст. 373 ККУ: “примушування давати показання”;

– ст. 375 ККУ: “постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови”;

– ст. 127 ККУ: “катування”;

– ст. 118 ККУ: “умисне вбивство … у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця”;

– ст. 353 ККУ: “самовільне присвоєння владних повноважень” (приклади: “парламенти” “ДНР” і “ЛНР”, “влада” окупованого Криму, псевдополіцейські, фейкові громадські формування з охорони громадського порядку і державного кордону).

Обмеження пересування працівниками поліції має відбуватись виключно на законних підставах, та виключно в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 2 ст. 8 Закону «Про Національну поліцію»). Поліцейський має право обмежувати пересування осіб та їх доступ до визначеної території чи об’єктів (ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону «Про Національну поліцію») в таких випадках:

– або в порядку затримання у разі підозри в скоєнні правопорушення;

– або пішоходам у разі затримання осіб відповідно до закону, якщо це необхідно для забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони життя і здоров’я людей;

– або для збереження та фіксації слідів правопорушення;

– або під час аварій і інших надзвичайних ситуацій, якщо це необхідно для забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони життя і здоров’я людей;

–  або якщо це необхідно для забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони життя і здоров’я людей.

Більше того – “Тимчасове обмеження пересування особи … негайно припиняється, якщо немає необхідності здійснювати такий захід” (ч. 6 ст. 37 Закону «Про Національну поліцію»).

V. Складні випадки

1). Щодо явно незаконних наказів і розпоряджень (додаткові “магічні заклинання”):

– ч. 2 ст. 41 ККУ: Наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов’язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина;

– ч. 1 ст. 19 Конституції: Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством;

– ст. 60 Конституції: Ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.

2). Щодо “автоматичних” судових заборон мирно збиратисянеправосудні, незаконні та необґрунтовані (додаткові “магічні заклинання”):

Якщо суд встановлює обмеження свободи мирних зібрань шляхом заборони не тільки щодо відповідачів у справі, а й щодо невизначеного переліку суб’єктів, то таким чином дані обмеження встановлюються, образно кажучи, для всіх мертвих, живих і ненароджених. Відповідачів не поінформовано належним чином ні про відкриття провадження, ні про призначення судового засідання. Таким чином, відповідачі позбавлені прав, гарантованих ст. ст. 10, 11, 16, 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС). Відповідачі позбавлені можливості бути присутніми на судовому процесі, за результатом якого їх обмежено в праві на свободу мирних зібрань. Таким чином, порушено принцип змагальності сторін і конституційне право рівності учасників судового процесу перед законом (ст. 129 Конституції України). Такий суд порушує право відповідачів на справедливий суд та на ефективний засіб юридичного захисту, гарантовані ч. 1 ст. 6 та ст. 13 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Якщо суд винесе рішення про заборону мирно збиратися будь-кому, то це означатиме, що суддя судив сам себе. Тому позовні вимоги виконкому міськради є підставою для відводу (самовідводу) судді.
П. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 27 (“Підстави для відводу (самовідводу) судді”) Кодексу адміністративного судочинства України:
1. Суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і відводиться:

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім’ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім’ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді;

Три поради проти так званих “автоматичних” судових заборон мирно збиратися:

1) Не боятися виходити на протести всупереч таким автоматичним судовим заборонам мирних зібрань, коли суди неправосудно обмежують свободу зібрань геть усім на певній території на певний час. Такі заборони є апріорі неправосудними, явно незаконними та необґрунтованими, є такими, що порушують конституційне право людей на свободу мирних зібрань.

2) Організатори таких мирних зібрань мають бути додатково захищені від репресій силами правозахисників, юристів чи народних депутатів. Важлива увага ЗМІ.

3) Протестувальників має бути багато – це зменшує ймовірність незаконних дій з боку правоохоронців.

Ще одна ознака типового завідомо неправосудного рішення суду:

Чинний Кодекс про адміністративне судочинство України гарантує, що без судового розгляду мають залишатися позовні заяви органів влади про обмеження права на мирні зібрання, які надійшли в суд в день проведення зібрання, або після цього (ч. 2 ст. 182 КАСУ). Щоправда, не всі судді цієї норми Кодексу дотримуються.

Приклад:

3). Намети і наметофобія:

Права не дають – права беруть! Зараз в Україні доводиться відстоювати своє право встановлювати намети з метою проведення мирних зібрань.

Основні тези:

1. Тільки Верховна Рада України має право регулювати встановлення наметів з метою проведення мирних зібрань. Тільки суд має право обмежувати право мирно збиратися з використанням наметів.

2. Органи місцевого самоврядування, комунальні служби, Національна поліція, Національна гвардія не мають права регулювати встановлення наметів з метою проведення мирних зібрань. Без відповідного рішення суду не має права зносити такі намети поліція. Військовослужбовці Національної гвардії та співробітники комунальних служб не мають права зносити такі намети навіть з відповідним рішенням суду.

3. Знесення наметів без відповідного рішення суду та без права виконувати судові рішення є кримінальним злочином.

4. Намети не є “малими архітектурними формами”. Точніше, в цьому питанні немає правової визначеності. Бо одні підзаконні нормативно-правові акти, кажуть, що є, а інші кажуть, що ні.

Приклад:
http://blogs.pravda.com.ua/authors/lutsenko/5821f8ee8c8e0/view_print

Додаткові “магічні заклинання” щодо наметів:

Співробітники комунальних служб, працівники Національної поліції, працівники та військовослужбовці Національної гвардії, а також будь-хто інший не мають права без відповідного рішення суду забороняти намети та сцени, які встановлюють з метою проведення мирних зібрань, якщо на відповідній території не встановлений воєнний або надзвичайний стан.

В де-юре мирний час встановлювати обмеження щодо забезпечення права мирно збиратися з використанням наметів, сцен та у будь-яких інших не заборонених українським законодавством формах може, згідно з ч.2 ст.39 Конституції України, лише суд, і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку – з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей. Причому, згідно з Кодексом адміністративного судочинства України, реальність загрози національній безпеці та громадському порядку має бути доведена в суді належними та допустимими доказами, а обмеження мають встановлюватися судом лише щодо відповідачів у справі. Будь-які підзаконні нормативно-правові акти (“фільчині грамоти”), які встановлюють інший порядок заборони встановлення з метою проведення мирних зібрань наметів та сцен, суперечать Конституції та є злочинними наказами чи розпорядженнями.

Примусове виконання рішень судів здійснюють державні виконавці, визначені Законом “Про державну виконавчу службу”, які за необхідності можуть, згідно з Законом України “Про виконавче провадження”, залучати поліцейських для проведення спрямованих на примусове виконання рішень судів дій. Державні виконавці не мають права залучати Національну гвардію чи співробітників комунальних служб для примусового виконання будь-яких судових рішень, в тому числі – про заборону наметів та сцен, які встановлюють або вже встановили з метою проведення мирних зібрань.

4). Перекриття автомобільних доріг під час мирного зібрання:

Попередньо радьтесь с юристами і правозахисниками!

5). Якщо вас затримали правоохоронці:

Ч. 1 ст. 260 КУпАП. Заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення:

У  випадках,  прямо  передбачених  законами  України, з метою припинення  адміністративних  правопорушень,  коли  вичерпано інші заходи   впливу,   встановлення  особи,  складення  протоколу  про адміністративне  правопорушення у разі неможливості складення його на  місці  вчинення  правопорушення,  якщо  складення  протоколу є обов’язковим,  забезпечення  своєчасного  і  правильного  розгляду справ   та  виконання  постанов  по  справах  про  адміністративні правопорушення   допускаються  адміністративне  затримання  особи, особистий  огляд,  огляд  речей і вилучення речей та документів, у тому  числі  посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими  і  маломірними  суднами  та огляд на стан алкогольного, наркотичного  чи  іншого  сп’яніння,  а також щодо перебування під впливом  лікарських  препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Ч. 1 ст. 263 КУпАП: Адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може тривати не більш як три години.

Ч. 2 ст. 37 Закону “Про Національну поліцію”: Відлік часу утримання затриманої фізичної особи в спеціально відведених для цього приміщеннях рахується з моменту її фактичного затримання.

Ст. 261 КУпАП:

Про адміністративне затримання складається протокол, в якому зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім’я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмовлення затриманого від підписання протоколу в ньому робиться запис про це.

Про місце перебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, негайно повідомляються її родичі, а на її прохання також власник відповідного підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.

Є дві тактики щодо підписання протоколів про адмінправопорушення:

1. Не підписувати;

2. Писати “жодного правопорушення не вчиняв”, і вказувати імена свідків цього та їх контактні дані.

Якщо ви підписуєте протокол, простежте, щоб порожні місця в ньому були закреслені, щоб не було можливості дописати туди щось після того, як ви поставите підпис.

Ст. 63 Конституції:

Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.

Засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.

Ст. 373 ККУ. Примушування давати показання:

1. Примушування давати показання при допиті шляхом незаконних дій з боку прокурора, слідчого або працівника підрозділу, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, –

карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі дії, поєднані із застосуванням насильства або із знущанням над особою, за відсутності ознак катування, –

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

Увага до затриманих з боку суспільства – запобіжник від катувань!

Якщо когось із учасників затримано, телефонуйте у відповідний відділок (якщо не знаєте конкретного відділку – телефонуйте у всі можливі) і питайте, на якій підставі затримано особу, чи її не катують і т.д.. Якщо є можливість, влаштуйте спонтанне зібрання під відділком. Увага до процесу зменшить імовірність катування.

Важливість командної роботи в вашій організації.

6). Інформаційна безпека, безпека під час зібрання, взаємодія з супротивниками зібрання:

Обговорюйте підготовку по можливості особисто. Якщо підготовка здійснюється поштою чи фейсбуком, дбайте про загальні правила інформаційної безпеки – не переходьте за посиланнями сумнівного змісту, використовуйте довгі складні паролі, не побудовані на ваших відкритих особистих даних, і т.д.. Запрошуючи на подію через фейсбук, пам’ятайте про можливість створити приватну подію, яку видно лише запрошеним.

facebook

(ЗАКРИТА ЧАСТИНА ЛЕКЦІЇ №4)

Подаючи повідомлення про подію, будьте свідомі того, що вказані у повідомленні особисті та контактні дані можуть “винирнути” у небажаних місцях. Вказуйте номер телефону, із яким за потреби не шкода розлучитися. Або ж – використовуйте тактику “пробиття четвертої стіни” у телефонних розмовах 🙂

Підготуйте інструкцію з безпеки (за основу можна використати матеріали цієї лекції) та розішліть її учасникам. Якщо на акції очікуються учасники з інших міст, встигніть розіслати їм інструкцію до моменту їхнього від’їзду із дому. Інструкція має бути стислою, зрозумілою та чесною – не вписуйте в неї надмірно багато правил, які самі не збираєтеся виконувати. Пояснюйте, що дає виконання того чи іншого правила, це збільшує довіру до вас.

Не спізнюйтеся і не затримуйте початок акції. (ЗАКРИТА ЧАСТИНА ЛЕКЦІЇ №5). Плануючи місце акції, продумайте питання підходу і відходу заздалегідь. Акція не має ані починатися, ані закінчуватися де-небудь далеко від зупинок транспорту і там, де учасники можуть загубитися.

Важливість “Безпекового call-центру” вашої організації.

Організатори акції повинні на початку роздати всім учасникам телефони адвоката і контактера — особи, яка чергує вдома чи в офісі та за потреби зв’яжеться із журналістами, адвокатами чи правозахисниками. Адвоката має бути попереджено, що у цей день, можливо, йому доведеться працювати.

Увага до затриманих з боку суспільства – запобіжник від катувань!

Якщо когось із учасників затримано, телефонуйте у відповідний відділок (якщо не знаєте конкретного відділку – телефонуйте у всі можливі) і питайте, на якій підставі затримано особу, чи її не катують і т.д.. Якщо є можливість, влаштуйте спонтанне зібрання під відділком. Увага до процесу зменшить імовірність катування.

Взаємно контролюйте знайомих вам учасників, щоб нікого не загубити і щоб знати, кого забрала поліція. У разі, якщо безпека пріоритетніша над масовістю, у кожного учасника акції має бути принаймні один інший знайомий учасник акції.

Затримання учасників акції поліцією, сутички та інші конфліктні моменти фіксуйте на фото чи відео.

Захищайте обличчя на випадок, коли про вашу участь в акції не повинен дізнатися начальник, декан, політичний опонент:

– медичною чи карнавальною маскою (за необхідності легко викидається в найближчу урну);

– шарфом, бафом чи шийною хусткою типу арафатки (одним рухом закриває обличчя, одним зворотнім рухом перетворюється назад на звичайну деталь одягу);

– якщо на акції немає журналістів і всі медіа-матеріали виходять від організаторів після закінчення акції – сервісом «Котифікатор», http://www.shiitman.ninja/kotifikator/

Приклад:

blackcat

Законодавство щодо масок на акціях:

Ст. 34 Конституції: Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене ЗАКОНОМ в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Ст. 300 Цивільного кодексу України: Фізична особа має право на індивідуальність. Фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені ЗАКОНОМ та не суперечать моральним засадам суспільства.

Приклад (з телемарафону “Свобода мирних зібрань в Україні сьогодні”):

Носіть із собою посвідчення особи, аби уникнути затримання з метою встановлення особи. Також майте із собою заряджений телефон із грошима на рахунку, проїзний чи жетони на метро, дрібні гроші для оплати проїзду у наземному транспорті, бажано також мати достатню суму грошей для таксі, якщо у цьому виникне потреба. Все це допоможе уникнути непотрібних затримок по дорозі додому. Якщо вас можуть ідентифікувати за громіздкою атрибутикою в руках (мегафони, прапори на довгих нескладаних древках, банери, барабани і т.п.), привозьте і відвозьте її на таксі.

Майте із собою ліки, які можуть вам екстрено знадобитися. Майте серед учасників акції одну чи більше осіб із аптечкою першої  домедичної допомоги і навиками надання такої допомоги.

Не використовуйте такі банери і плакати, які зручно обрізати чи перемалювати у фотошопі так, щоб зіпсувати ваше повідомлення. Плакати на тонкому папері чи ватмані краще обклеїти по краях широким скотчем, щоб край був міцний і не порвався у можливій сутичці.

Вдягайтеся по погоді і зручно (жінкам – не взувайте підбори). Думайте про пріоритети: у літній час імовірність спектися у довгому одязі може бути вища, ніж імовірність отримати опіки шкіри від сльозогінного газу. На випадок можливого переслідування вас на шляху додому заздалегідь продумайте додатковий одяг (сорочку поверх футболки і т.п.) контрастного кольору, один легкий рух – і ви виглядаєте інакше.

Не беріть на акцію дітей чи дрібних собак. Тверезо оцінюйте свої фізичні і психологічні можливості, якщо у разі небезпеки ви схильні впадати в істерику чи ступор, або якщо вам важко швидко пересуватися – ви можете наразитися на небезпеку самі і наразити на небезпеку інших учасників, які не лишать вас на самоті. Не приходьте на акцію голодними, невиспаними чи хворими, також візьміть із собою води або термос кави чи чаю. Попередьте близьких людей, куди ви йдете. У разі небезпеки не панікуйте самі і не давайте панікувати іншим.

Після закінчення акції не затримуйтеся, розходьтеся швидко і колективно, (ЗАКРИТА ЧАСТИНА ЛЕКЦІЇ №6) і не йдіть після акції пити пиво у найближчий бар – там на вас теж можуть чекати опоненти.

Стаття 207 КПК. Законне затримання 

1. Ніхто не може бути затриманий без ухвали слідчого судді, суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.  Особливості затримання окремої категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу.

2. Кожен має право затримати без ухвали слідчого судді, суду будь-яку особу, крім осіб, зазначених у статті 482 цього Кодексу:

1) при вчиненні або замаху на вчинення кримінального правопорушення;

2) безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення чи під час безперервного переслідування особи, яка підозрюється у його вчиненні.

3. Кожен, хто не є уповноваженою службовою особою (особою, якій законом надано право здійснювати затримання) і затримав відповідну особу в порядку, передбаченому частиною другою цієї статті, зобов’язаний негайно доставити її до уповноваженої службової особи або негайно повідомити уповноважену службову особу про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення.

Стаття 38 ККУ. Затримання особи, що вчинила злочин 

1. Не визнаються злочинними дії потерпілого та інших осіб безпосередньо після вчинення посягання, спрямовані на затримання особи, яка вчинила злочин, і доставлення її відповідним органам влади, якщо при цьому не було допущено перевищення заходів, необхідних для затримання такої особи.

2. Перевищенням заходів, необхідних для затримання злочинця, визнається умисне заподіяння особі, що вчинила злочин, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці затримання злочинця. Перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, має наслідком відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 цього Кодексу.

Стаття 146 ККУ. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини

1. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини –

караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі діяння, вчинені щодо малолітнього або з корисливих мотивів, щодо двох чи більше осіб або за попередньою змовою групою осіб, або способом, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або таке, що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань, або із застосуванням зброї, або здійснюване протягом тривалого часу, –

караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою, або такі, що спричинили тяжкі наслідки, –

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

6). Самооборона, захист інших:

Подумайте про доступні вам способи самозахисту без зброї (прийоми-кидки на землю, балончики зі сльозогінним газом, довгі парасольки і т.д.). Обговоріть це із вашим адвокатом.

Якщо що – потрібен хороший адвокат.

Ч. 2 ст. 27 Конституції: Кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань.

Розділ VIII ККУ: ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ЗЛОЧИННІСТЬ ДІЯННЯ

Стаття 36 ККУ. Необхідна оборона

1. Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

2. Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.

3. Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 цього Кодексу.

4. Особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту.

5. Не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає.

Стаття 37. Уявна оборона

1. Уявною обороною визнаються дії, пов’язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання не було, і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання.

2. Уявна оборона виключає кримінальну відповідальність за заподіяну шкоду лише у випадках, коли обстановка, що склалася, давала особі достатні підстави вважати, що мало місце реальне посягання, і вона не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення.

3. Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення, але при цьому перевищила межі захисту, що дозволяються в умовах відповідного реального посягання, вона підлягає кримінальній відповідальності як за перевищення меж необхідної оборони.

4. Якщо в обстановці, що склалася, особа не усвідомлювала, але могла усвідомлювати відсутність реального суспільно небезпечного посягання, вона підлягає кримінальній відповідальності за заподіяння шкоди через необережність.

Стаття 39 ККУ. Крайня необхідність

1. Не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.

2. Перевищенням меж крайньої необхідності є умисне заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена шкода.

3. Особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.

Стаття 118 ККУ. Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця

Умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони, а також у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, –

карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

Стаття 124 ККУ. Умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця

Умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, –

карається громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

2 коментаря для “Матеріали для лекцій “Правове регулювання мирних зібрань в Україні” та “Підготовка, організація, проведення та висвітлення мирного зібрання” (ОНОВЛЮЄТЬСЯ)”

Залишити відповідь