Пам’ятка для учасників мирних зібрань 20.02.2017

Михайло Лебедь, експерт правозахисної коаліції “Ні – поліцейській державі!”
Михайло Лебедь, експерт правозахисної коаліції “Ні – поліцейській державі!”

Маю бути на мирному зібранні на Майдані, куди мене запросили виступити з промовою. Приготував листівку з текстом, яка мала б бути в пригоді у разі спілкування з поліцією під час цього зібрання. Але підозрюю, що всі магічні формули цього тексту не справлять жодного враження на спецпризначенців, якщо їм буде віддано наказ щось примусове зі мною чи іншими учасниками зібрання робити…

————————–
Ст. 31 Закону “Про Національну поліцію”. Превентивні поліцейські заходи
1. Поліція може застосовувати такі превентивні заходи:

1) перевірка документів особи; 2) опитування особи; 3) поверхнева перевірка і огляд; 4) зупинення транспортного засобу; 5) вимога залишити місце і обмеження доступу до визначеної території; 6) обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю; 7) проникнення до житла чи іншого володіння особи; 8) перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ; 9) застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; 10) перевірка дотримання обмежень, установлених законом стосовно осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, та інших категорій осіб; 11) поліцейське піклування.

2. Під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобов’язана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи.

————————–
Обмеження пересування працівниками поліції має відбуватись виключно на законних підставах, та виключно в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 2 ст. 8 Закону «Про Національну поліцію»). Поліцейський має право обмежувати пересування осіб та їх доступ до визначеної території чи об’єктів (ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону «Про Національну поліцію») в таких випадках:

– або в порядку затримання у разі підозри в скоєнні правопорушення;

– або пішоходам у разі затримання осіб відповідно до закону, якщо це необхідно для забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони життя і здоров’я людей;

– або для збереження та фіксації слідів правопорушення;

– або під час аварій і інших надзвичайних ситуацій, якщо це необхідно для забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони життя і здоров’я людей;

– або якщо це необхідно для забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони життя і здоров’я людей.

Більше того – “Тимчасове обмеження пересування особи … негайно припиняється, якщо немає необхідності здійснювати такий захід” (ч. 6 ст. 37 Закону «Про Національну поліцію»).

————————–
Згідно ст. 37 Закону «Про Національну поліцію», поліцейський може тимчасово обмежити фактичне володіння річчю для запобігання небезпеці, якщо є достатні підстави вважати, що річ або транспортний засіб можуть бути використані особою з метою посягання на своє життя і здоров’я або на життя чи здоров’я іншої людини, або пошкодження чужої речі. На вимогу особи поліцейський зобов’язаний повідомити про причини застосування ним відповідних заходів.

Обмеження фактичного володіння річчю здійснюється на підставах та в порядку, визначених КПК України (ст.ст. 167-169 про тимчасове вилучення речей, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення) та КУпАП (cт. 265 про вилучення речей, які є знаряддям або безпосереднім об’єктом правопорушення).

Обмеження фактичного володіння річчю здійснюється шляхом вилучення речі в її фактичного володільця, обмеження її перенесення або перевезення. Поліцейський зобов’язаний у письмовій формі повідомити свого керівника про тимчасове обмеження фактичного володіння річчю особи, а також зобов’язаний скласти протокол про здійснення тимчасового обмеження фактичного володіння річчю та вручити протокол цій особі.

————————–
Щодо явно незаконних наказів і розпоряджень:

– ч. 2 ст. 41 ККУ: Наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов’язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина;

– ч. 1 ст. 19 Конституції: Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством;

– ст. 60 Конституції: Ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.

Залишити відповідь