6674 та 6675 – УДАР ПО НЕЗАЛЕЖНОСТІ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

10 липня 2017 року Адміністрація Президента України внесла на розгляд до Верховної Ради проекти Законів України № 6674 “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо забезпечення відкритості для суспільства інформації про фінансування діяльності громадських об’єднань та використання міжнародної технічної допомоги” (http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=62214) та № 6675 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення відкритості для суспільства інформації про фінансування діяльності громадських об’єднань та використання міжнародної технічної допомоги” (http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=62215). Законопроекти найближчим часом можуть бути проголосовані в першому читані або одразу в цілому.

Ми з обуренням констатуємо, що ці проекти є неприхованою спробою посилити вплив держави на активну та незалежну громадськість в державі за рахунок створення додаткової звітності для всіх громадських організацій, що «отримують фінансові та інші ресурси і послуги, що надаються на безоплатній та безповоротній основі із застосуванням податкових пільг або звільнення від оподаткування». Фактично, вказані законопроекти роблять об’єктом посиленого державного регулювання тих, хто не отримує коштів з бюджету, забезпечує вливання в українську економіку за рахунок сплати податків, не залежить від держави, та залишається одним з небагатьох важелів стримувань та противаг в суспільстві.

Створення важелів впливу на громадськість пропонується здійснити за рахунок встановлення додаткових зобов’язань щодо регулярної звітності. Крім цього, проектами пропонуються доволі радикальні міри у разі порушень. Так, проектами передбачено, що «за невиконання вимог щодо подання та оприлюднення звітності такими громадськими організаціями встановити відповідальність у вигляді виключення громадського об’єднання контролюючим органом з Реєстру неприбуткових установ та організацій та віднесення до категорії платників податку на прибуток», що фактично блокує діяльність неприбуткових організацій, які лише оперують грантовими коштами, не отримуючи прибутку.

Таким чином, держава відверто бере курс на здійснення необгрунтованих обтяжень діяльності громадських організацій та створює умови для вибіркового пресингу у разі необхідності. Це є неприпустимим в цивілізованому суспільстві, де добровільні асоціації громадян навпаки розглядаються державою як незалежні союзники. Створення ж важелів формального впливу та тиску на громадськість широко використовується в країнах з авторитарними режимами.

Аналогічні норми діють у Казахстані й вже, за оцінкою місцевих правозахисників, призвели до суттєвого звуження простору для реалізації громадськими організаціями своїх суспільних функцій. В Киргизстані лише активна позиція громадянського суспільства унеможливила введення додаткової звітності громадських організацій перед органами державної влади щодо фінансової діяльності. В Російській Федерації свого часу законодавче закріплення і подальше практичне застосування норми про необхідність отримання статусу організації, яка виконує функції “іноземного агента”, призвели до низки прокурорських перевірок незалежних організацій громадянського суспільства, відмови організацій від іноземного фінансування, численних спроб органів влади нав’язати цей статус і, як наслідок, майже повної паралізації діяльності незалежних громадських організацій в країні. Для Туркменістану, Білорусі, Азербайджану характерна державна реєстрація іноземної фінансової допомоги із часто надмірно складною процедурою. Зокрема, в Туркменістані має відбутися близько десяти етапів державних узгоджень, включаючи оцінку уряду про необхідність надання іноземної допомоги в певній галузі. Всі ці руйнівні для демократії норми в зазначених країнах вводилися під оманливими гаслами сприяння прозорості діяльності громадських організацій, протидії корупції та забезпечення національної безпеки.

Ми нагадуємо, що під час Революції Гідності вже була спроба запровадити в Україні російську практику боротьби з “іноземними агентами” у сумнозвісних “законах 16 січня” 2014 року.

Ми стверджуємо, що виконавча гілка влади в України має достатньо передбачених в законодавстві можливостей для боротьби зі справжньою диверсійною діяльністю, а протидія корупції має стосуватися діяльності державних установ.

Ми наголошуємо, що положення зазначених законопроектів порушують принципи свободи асоціацій та містять явні ознаки інструменту для довільного та вибіркового застосування.

Ми не розуміємо, чому в такий складний час Президент України зосереджує свою увагу на боротьбі із громадськими організаціями замість того, щоб вирішувати нагальні для країни питання.

Ми пропонуємо парламенту України розглядати громадські організації як партнерів у побудові сучасної європейської держави, відмовитись від розгляду наданих законопроектів та продемонструвати повагу до фундаментальних прав і свобод людини.

Заяву підтримали:

Денис Кобзін, ГО “Харківський інститут соціальних досліджень”,
Марія Ясеновська, Харківська обласна фундація “Громадська Альтернатива”,
Вадим Пивоваров, Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів,
Володимир Шевченко, ГО “Тернопільска правозахисна група”,
Вікторія Бабій, ХОГО “Молодіжна правозахисна група-Харків”,
Олена Літвішко, ГО “Агенція розвитку громадянського суспільства”,
правозахисна коаліція організацій “Ні – поліцейській державі!”,
ГО “Автомайдан Київ”,
Спілка “Гідність”,
Громадська ініціатива “Рух бізнесу України”,
Олександра Дворецька, Благодійний фонд “Восток-SOS”,
Правозахисний центр “Поступ”,
Олег Мартиненко, ГО “Центр досліджень правоохоронної діяльності”,
Олександра Матвійчук, “Центр громадянських свобод”,
Микола Козирев, ГО “Громадський комітет захисту прав людини”,
Олена Сінченко, Центр української політики “Ексампей”,
Ігор Козуб, ГО “Волонтерське об’єднання учасників Майдану та бойових дій”,
Дмитро Сінченко, ГО “Асоціація Політичних Наук”,
Юрій Дмитрієв, ГО ” Народний контроль Кіровоградщини”,
Михайло Савва, ГО “Експертна група “Сова”,
Віктор Тарасов, Чернігівський громадський комітет захисту прав людини,
Валерій Новиков, Луганський обласний правозахисний центр “Альтернатива”,
Володимир Кіпень, Донецький Інститут соціальних досліджень і політичного аналізу,
Ольга Зайченко, ГО “Громадянська платформа “Нова країна”,
Наталя Ісаєва, БО “ВБО “Легалайф-Україна”,
ВБО “Конвіктус Україна”,
Центр громадянської просвіти “Альмендa”,
Євгенія Луценко, Центр соціальних і гендерних досліджень,
Ольга Скрипник, голова правління Кримської правозахисної групи,
Анна Шаригіна, ГО Харківське Жіноче Об’єднання “Сфера”,
Валерій Пекар, Громадянська Платформа Нова Країна,
Олександр Зінченков, Правозахисний ЛГБТ Центр “Наш світ”,
Сергій Яригін, ВГО “Українське піратське співтовариство”,
Галина Койнаш, Харківська правозахисна група,

Англомовний переклад звернення – http://www.npd.in.ua/?p=810

Для того, щоб підтримати заяву та приєднатися до протидії 6674 та 6675, надішліть лист на Aim.chernousov@gmail.com

За додатковою інформацією звертайтесь до Дениса Кобзіна (+380969545245), Марії Ясеновської (+380504023456) та Андрія Черноусова (+380971043802).

4 коментаря для “6674 та 6675 – УДАР ПО НЕЗАЛЕЖНОСТІ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ”

  1. Я и моя организация против этих законопроэктов! Они очень сомнительные и “сырые” , подготовленные наспех. Нас возмущает не только некоторые пункты а и сама формулировка подачи- мол это единственный выход для Граждан жить лучше а по факту ни какой конкретики да и формуляр лично меня ограничивает. Да и ещё сами проекты законов противоречат КУ в статье 49- и услуги и сервисы и учреждения должны быть гарантированы Государством, их количество и качество не должно сокращаться и ухудшаться а предложенные варианты норм законодательства этому противоречат.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *