Ні поліцейській державі!

Знаю, що всі “самі с усамі”. Але оскільки я займався серйозно цією тематикою багато років поспіль, то може статися, що хоча б частина моєї інформації стане в пригоді.

Отже, я не подавався на тренера кандидатів до нової патрульної служби Нацполіції, бо не побачив в оголошеннях тематики свободи мирних зібрань. Пізніше, коли я дізнався, що ця тематика серед дисциплін все ж є, то, трохи подумавши, що і як поліції треба знати, я навпаки зрадів, що не тренер. Бо міг би випадково розкрити їм тему зриву мирних зібрань так, щоб, як то кажуть, і комар носа не підточив. Але тепер чим ближчає час, коли семінари проводитимуть мої друзі, тим більше в мене саме безболісних для громадянського суспільства порад про те, що варто знати новій поліції. Продовжити читання “Що варто знати новій поліції про свободу зібрань”

Днями Президент України заявив, що скоро підпише Закон “Про Національну поліцію”, хоч той його і не до кінця влаштовує. Не влаштовує Петра Порошенка, судячи з усього, право Міністра внутрішніх справ Арсена Авакова не лише впливати на урядове призначення і звільнення керівника поліції, але й безпосередньо призначати й звільняти геть усіх заступників керівника. Очільнику “Блоку Петра Порошенка” така велика кількість “смотрящіх” з боку “Народного фронту” прийшлася не до вподоби, тож він анонсував “деполітизацію поліції” – повідомив про намір ініціювати внесення змін у вже чинний Закон. Нарешті, 4 серпня Президент підписав Закон. Продовжити читання “Перемога, ганьба і зрада Закону про Нацполіцію”

Чтобы коротко объяснить, почему у постмайданной Украины в целом туго с реформами, следует процитировать журналиста Виталия Портникова. Во время своей недавней лекции он сказал, что у украинцев хорошо с восстаниями, но плохо с институционализмом. Так и с полицейской реформой. После ночи 30 ноября 2013 года Майдан всерьез продолжился уже как реакция на милицейское насилие. Мы пережили много кровавых уличных боев, скинули с кресел Азарова, Захарченко, Якименко, Януковича, принесли на своих горбах к тем же креслам уже новую власть, но… потом опять превратились в детей в вопросах внутренней политики. Ведь реформировать страну почему-то должны кто угодно, но не мы. Как именно реформировать – тоже не нашего ума дело. А галушки обязаны прыгать в рот исключительно сами. Продовжити читання “Закон о Нацполиции: шаг к реформам, два – к полицейскому государству”

“Конституція України не може бути змінена в умовах воєнного або надзвичайного стану”

ч.2 ст.157 Конституції України

Загалом те, чому нова українська влада вирішила змінювати Конституцію, ніби, зрозуміло. Учасники Майдану прагнуть децентралізації та усіляких інших реформ, Путін і проросійські сили кажуть про федералізацію і широку автономію Донбасу, а Європа і США вбачають в конституційній реформі важливий крок на шляху до мирного врегулювання немирної ситуації на сході України. Продовжити читання “Перегляд конституційних прав і свобод? Зараз? Ви впевнені?”

Існують всі підстави для кримінального переслідування працівників спецпідрозділу “Грифон”, які побили людей у Харкові.

Як свідчать наявні відеоматеріали, увечері 22 червня 2014 року у місті Харкові в парку імені Тараса Шевченка біля площі Свободи працівники спеціального підрозділу судової міліції “Грифон” вживши нецензурну лайку здійснили декілька спроб силового розгону спонтанного мирного зібрання, а також гумовими кийками завдали легкі та середньої тяжкості ушкодження учасникам зібрання. Продовжити читання “Правовий аналіз дій харківського “Грифону” під час побиття протестувальників 22.06.2014″

Правозахисник Михайло Лебедь – експерт Всеукраїнської ініціативи «За мирний протест!», член правозахисної організації Інститут «Республіка» та Всеукраїнської молодіжної організації «Фундація Регіональних Ініціатив». В інтерв’ю він розповідає про кампанію протесту проти «проекту Януковича-Захарченка-Ставнійчук» – чергового законопроекту, який загрожує обмежити право на мирні зібрання в Україні. Крім того, Михайло Лебедь говорить про кризу в українській правозахисній спільноті і болючі проблеми в комерціалізованому середовищі грантових і правозахисних організацій, чиї керівники активно лобіюють цей закон за підтримки навіть окремих «опозиційних» депутатів парламенту. Що нагадує – представники «різнокольорової» влади нещодавно вже намагалися лобіювати поліцейський законопроект-попередник  з реєстраційним парламентським номером 2450. Продовжити читання “Криза у правозахисній спільноті України”